Пенсійна реформа

Перш за все слід зазначити, що пенсійна реформа - із досить систематичною періодичністю набуває широкого поширення та інтересу, і так само швидко цей інтерес зникає. В чому ж проблема та чому немає одного та найефективнішого підходу до вирішення з поконвічного питання: що робити та хто винен?

Черговий (і на сьогодні останній) законопроект підготовлений Кабінетом міністрів України та зареєстрований у ВРУ 30 квітня 2015 року за №2767 (розглядається у комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

Цей законопроект передбачає:

  • запровадження ІІ рівня пенсійної системи з 1 січня 2017 року обов’язковим для всіх застрахованих осіб, яким на цю дату виповниться не більше 35 років;
  • особам у віці 36-55 років надається право до кінця 2017 року самостійно прийняти рішення про добровільну участь у ІІ рівні;
  • внесок у другій рівень (фактично те, що ми зараз сплачуємо як відрахування від заробітної плати) у 2017 році складе 2% з подальшим збільшенням до 7% з 2022 року (ці внески будуть направлятись до Накопичувального пенсійного фонду, та відповідно, має зменшитись надходження внесків до солідарної (на сьогодні діючої) системи.

Проведені актуарні розрахунки дозволяють оцінити основні параметри другого рівня (кількість учасників, фінансові потоки, розміри пенсій) не тільки в стартовий період, але і на довгострокову перспективу. Розрахунки виконані за допомогою моделі пенсійної системи України, розробленої фахівцями Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України за сприяння Світового банку.

Необхідність впровадження другого рівня зазвичай пов'язують з наступними факторами-очікуваннями:

Демографічний

в умовах старіння населення необхідна диверсифікація механізмів фінансування пенсійних виплат; розподільна (солідарна) пенсійна система побудована за принципом утримання пенсіонерів наступними поколіннями працюючих і може вважатися самодостатньою тільки за умови розширеного відтворення поколінь працюючих;

Економічний (інвестиційний)

пенсійну систему необхідно інтегрувати в національний економічний механізм, перетворити на джерело довгострокових "дешевих" інвестицій і фактор макроекономічної стабільності;

Фінансовий

"приватизація" частини солідарної пенсійної системи дозволить у майбутньому зменшити тягар публічних (зокрема державних) соціальних зобов'язань; найпалкіші прихильники другого рівня запевняють, що він дасть можливість підвищити розміри пенсій;

Політичний

участь у другому рівні великого числа ринкових і суспільних суб'єктів повинно послабити залежність пенсійної системи від політичних втручань, дати їй певний "імунітет".